Зовнішній димар. Встановлення
Найчастіше для забезпечення працездатності тих чи інших обігрівальних приладів споживачі використовують внутрішні димарi, які практично повністю (за винятком верхньої частини) розташовуються всередині будинку.
Завдяки такій конструкційній особливості труби набагато менше схильні до впливу конденсату, а також вони не контактують з вітром і зовнішніми атмосферними факторами. Однак є конструкції такого типу і свої недоліки. Наприклад, при використанні достатньо потужного опалювального обладнання труби можуть нагріватися дуже сильно, що може призвести до зниження пожежної безпеки приміщень. Тому при експлуатації опалювального обладнання досить великою потужністю є доцільним установка зовнішнього димоходу. Він встановлюється за простішою технологією, а для його виготовлення найчастіше використовуються труби з нержавіючої сталі. Це легкий матеріал, що легко піддається формуванню, надійно захищений від корозії, з якого можна спорудити ефективний і довговічний димар.
Зовнішній димар
Для правильної установки даної конструкції насамперед необхідно проробити у стіні отвір, діаметр якого трохи перевищував би діаметр використовуваних вами труб. Воно має розташовуватись на висоті не менше 50 см над котлом. Далі на стіні будинку встановлюються кріплення для труб, які повинні розташовуватись на відстані не менше 50 см один від одного, адже тільки в такому разі можливо буде забезпечити високу надійність їхнього закріплення. Після цього внутрішня частина димаря з'єднується з котлом, а інша частина труби виводиться надвір. Для того, щоб вивести трубу назовні вам знадобиться спеціальний куточок. Потім труба витягується на всю довжину та кріпиться до стіни. Для забезпечення ефективності відведення диму вона повинна височіти над ковзаном даху не менше ніж на 100 см.
На останньому етапі монтажу зовнішнього димоходу на його верхню частину кріпиться спеціальна кришка, призначена для захисту від потрапляння опадів усередину труби.
Особливих труднощів у процесі монтажу зовнішнього димаря немає, тому нерідко споживачі проводять таку роботу самотужки, економлячи при цьому кошти на оплату праці найманих робітників.